Мені мама сказала, що я є нарване. Що я на понтах. І я боюсь, що вона права. Що робити, якщо я перетворюсь у простого егоїстичного монстра? Я почала матюкатись. Як брудна шльондра.
Я боюсь, що в мені зникне людяність. Я забуду, що це таке добро. Забуду цей стан душі, певний порив почуття. Стану черствою та цинічною. Скептично буду дивитись на світ у всій його магічності та неповторності. Зникне здивування, а з'явиться холодний погляд, що буде оцінювати та оглядати все в брудному матеарілістичному світлі.

Мене чималому навчив випадок з теорію ймовірностей. Мені дали психологічно по морді так, як ніколи не давали. Знайшла в собі тьмяних демонів, що все більше виходили на поверхню, проривались до світла та деформували моє єство. Я побачила, що світ клином сходиться не лише на певних зобов'язаннях суспільства, а на чомусь більшому. Тому ДЯКУЮ вам, Ганно Василівно за наданий мені урок. Хоч ви все одно і сука.

Сьогодні після пар поїхали на екскурсію. Разом з подругою поїхали трохи раніше, відвідали ще виставку сучасного мистецтва в "Глобусі". Там була дуже класна картина - з першого погляду я оцінила це як мистецьку розмазню  ну, знаєте, намалювали щось лівою рукою та із закритими очима та називають це високим мистецтвом. А з другого погляду я побачила там трьох, чітко намальованих коней, яких спочатку не було видно взагалі, а потім думаєш, як ти міг їх не побачити. Була картина "Море" і настільки реалістична, що я відчувала, як я поринаю в цю солону прохолоду, відчуваю легкість у важкості тіла та пливу, пливу аж до краю обрію, поки не тону в цьому просторі, що огортає мене усюди.

Плюс до того всього психоаналізу не люблю, коли на мене давлять. Напевно тому, що я Водолій. Тиск пригнічує. Навіть - прибирання. Допоки мені самій не стане огидно від нього - ніхто мене не змусить.Ну то й нащо якийсь примус? Усвідомлення породить добровільність та ніяких примушень не треба.

Ввечері почала себе відчувати нещасною і не розумію чого. Хочу плакати. Впасти додолу у риданні. Вигнутись у викрику відчаю. Може мені треба було після цих всіх нервів поїхати додому?  




... продовж тему людяності, хочу над цим подумати.